Сипуха звичайна (лат. Tyto alba) — хижа птаха родини сипухових. Найбільш розповсюджений в світі вид з роду сипух.

За розміром схожа на галку, її довжина складає 33-39 см, розмах крил 80-95 см. Маса птахів коливається в широких межах від 187 до 700 г, і в багатьох випадках вона не є географічною характеристикою, а залежить від кожної конкретної особи. Однак в цілому острівні птахи дрібніші.

Сова середнього розміру зі стрункою тілобудовою і довгими ногами. Оперення дуже м’яке, пушисте. Верхня частина тіла зазвичай вохристо-руда, з поперечними сірими плямами і численними дрібними темними смугами і крапками. Забарвлення нижньої частини тіла відрізняється в залежності від району проживання — наприклад, в Західній і Південній Європі, на Західних Канарських островах, в Північній Африці і на Ближньому Сході воно біле; в решті Європи, на Східних Канарських островах і на острові Мадейра жовто-помаранчеве. Як правило, на нижній частині тіла розкидані рідкі темні плямки. Хвіст короткий. Лицевий віночок має форму серця (характерний признак всіх сипухових), звичайно білий з вохристою обвідочкою, з невеликими ділянками рудих перів під очима. Райдужна оболонка темно-бура. Вуха розташовані не симетрично — одне з них знаходиться в області лобу, а друге — на рівні ніздрів. Така будова слухового апарату допомагає птахам чудово чути звуки під різними кутами. Дзьоб світлий, жовтувато-білий. Ноги повністю покриті пір’ям.

Самці і самки зовні мало відрізняються один від одного — самки, як правило, виглядають злегка темнішими за самців.

Молоді птахи від дорослих або не відрізняються, або виглядають більш строкатими.

Найчастіше сипухи видають різні звуки в період розмноження — в цей час вони хрипко або верескливо кричать. Поза сезоном розмноження птахи зазвичай мовчазні. Крім голосових звуків, сипухи іноді клацають дзьобом, язиком або демонстративно хлопають крильми.

В Україні сипуха зареєстрована на гніздуванні в західних i центральних, областях, а також у північній частині Одеської області; у негнiздовий період під час кочівель може з’являтися у східних (Харківська) i південних (Херсонська) областях. Ареал охоплює Європу (крім Північно-Східної), Південну Азію, Північну та Південну Америку, Африку, Австралію.

Полюбляє гніздитися в населених пунктах у кам`яних і дерев`яних будівлях (зокрема, церквах), які залишили або мало відвідують люди, а також у дуплах старих дерев. У Карпатах піднімається в гори долинами річок до висоти 300 - 400 м над рівнем моря.

У західній частині гніздового ареалу чисельність повсюдно низька, вона і далі знижується; у східній частині - вид знаходиться під загрозою зникнення, в більшості місць вже не гніздиться.

Гніздяться сипухи одиночними парами або невеликими групами, іноді недалеко від других сов, таких як сова сіра. Гнізда як такого не будують, але місце, в якому гніздяться птахи, повинно бути закритим і темним. Це може бути дупло дерева, заглиблення в старому пні, нора на урвищі, стріха чи інші людські будови з належними умовами. Також можуть займати минулорічні гнізда інших птахів — наприклад скопи чи ін. Зазвичай гніздо розташовується на висоті 2-20 м над землею.

В кладці 2-14 (звичайно 4-7) білих або кремових яєць.

Період інкубації складає 29-34 дні; висиджує лише самка, а самець приносить їй їжу.

Сипухи — як правило, активні в темну пору доби. Вони ведуть одиночний спосіб життя, однак в місцях скупчення дичини можуть зустрічатися і невеликими групами. Сплять вдень, на одинці або разом з іншими птахами. Зір у сипух дуже добре розвинений як в темноті, так і при денному світлі.

Основу раціону сипух складають різноманітні мишоподібні гризуни — полівки, пацюки, хом’яки, піщанки і т. п. При необхідності ловить летючих мишей, рептилій, жаб і безхребетних.

Заходи з охорони даного виду не здійснювалися. Однак для збільшення популяції потрібно виявити і взяти під охорону місця гніздування сипухи та з`ясувати її чисельність.

РІСТ І РОЗВИТОК ПТАШЕНЯТ

Пташенята сипухи вилуплюються покриті густим білим пухом. На спині та на животі проглядаються голі ділянки тіла, шкіра рожевого кольору, дзьоб сірувато-рожевий з білим яєчним зубом на вершині. Очі закриті. Пташенята безпомічно лежать на боці або на животі, зваливши на бік голову. При хвилюванні пищать: ці-пі-ці-ці-ці-ці-пі-пі-пі-пі. Маса 18-20 г, що складає 6% від маси дорослої птахи.

На п’яту ніч маса пташеняти подвоюється, проглядаються вушні щілини.

В шестидобовому віці спостерігаються спроби сидіти, впершись на всю лапу; на спині з’являються білі пеньки другого вбрання.
У дев’ятидобових пташенят маса збільшується в три з половиною рази; починають прорізатися очі; вушні щілини мають довжину 2-3 мм; на спині, плечах, передпліччі(?) – лускають пеньки другого вбрання; дорсальна сторона опушена значно рясніше ніж вентральна.

На одинадцяту добу маса збільшується в чотири рази; пташеня впевнено сидить, спершись на всю лапу; очі трішки відкриваються; шкіра темно-рожевого кольору з синюшним відтінком; на потилиці з пеньків, що луснули, (3-4 мм) виглядають пушинки(2 мм).

Маса двохтижневого пташеняти збільшується в 6 разів; при огляді здійснює спротив і загрозливо шипить. Помітне друге пухове вбрання: більш пухнасте, сіруватого кольору; очі округлюються; дзьоб сірого кольору, складки в кутках роту світлі, жовтувато-рожеві; ноги опушені майже до кігтів, лапи сірі, кігті темно-сірі.

На 15-ту добу маса збільшується в 7раз; пухове перо, яке рівномірно покриває все тіло, брудно-сірого кольору з кремовим відтінком; «лисіє» лоб, зовнішність совеняти стає схожою на стерв’ятника (Neophron); очі заокруглені.

Сімнадцятидобове пташеня збільшує масу у 8 разів; відвалюється яєчний зуб; можна розрізнити пір’я майбутніх крил – довжина опахала першорядних махових близько 10-ти мм, при довжині пенька пера 4 мм.

На 24-ту добу маса збільшується в 13 разів; намічається хвіст – трубки рульових мають довжину близько сантиметра; пташеня намагається встати на ноги.

Маса двадцятисемидобових пташенят досягає 80% від маси дорослих птахів; формується лицевий диск; довжина рульових більше 2-ох см. Совеня впевнено стоїть на ногах; вдень самка в гнізді не спостерігається.

У віці 40-45 діб пташенята виглядають з гніздової труби.

Активність совенят починається з настанням легких сумерків і припиняється лише вдосвіта. В гніздовій трубі пташенята знаходяться близько двох місяців. Розтягнутість термінів вилуплення простежується при покиданні гнізда. При цьому, молодші пташенята затримуються дещо довше. Пташенята, які стали на крило, довгий час знаходяться біля гнізда. Вилітаючи назустріч батькам, рідко розлітаються більше 50-ти метрів. Через тиждень здатні на 20-50 метрів прямолінійного польоту, але більше часу проводять в гніздовій трубі, постійно вимагаючи їжі. Через однин-два тижні, коли молодші пташенята набудуть здатності до польоту, сім’я сов на гніздовій ділянці не спостерігається. В окремі роки можлива друга кладка. Так, як самець і самка тримаються біля гнізда, пташенята очевидно, стають самостійними.