Беркут (Aquila chrysaetus) Print
Беркут

 

Беркут (Aquila chrysaetus) — один з найбільших денних хижих птахів родини яструбових. 

Найбільший орел. Крила широкі, хоча в польоті здаються вузькими. Хвіст широкий, довгий і заокруглений, в польоті часто розкритий віялом, у дорослих птахів з білуватою основою, його довжина трохи менша від ширини крила. Забарвлення чорно-буре, низ дещо світліший. На потилиці золотисте або рудувате пір’я.

Самки більші від самців, однак забарвлення в них однакове.

Маса самців - 2,8-4,6 кг, самок - 3,8-6,7 кг, довжина 76-95 см, крило самців - 56,5-68,5 см, самок - 63,5-75,0 см, розмах - 180-250 см.

У молодих беркутів ноги темніють до кінця року. На другий рік життя білі плями на крилах ще зберігаються, але стають вже слабко помітні здалека. На третій - четвертий рік життя білі плями на крилах зникають, а двохколірне забарвлення хвоста зберігається до 5-ти років.

Пташеня беркута в гнізді
Пташеня беркута

 

При плануванні беркут крила тримає дещо піднятими догори (V-подібно), як канюк. Політ більш легкий і маневрений, ніж у орлана чи могильника, помахи крильми менш глибокі (амплітуда руху, як правило, не більше 1 м).

Голос - дзвінкий клекіт, який віддалено нагадує гавкіт. На відміну від криків орлана, могильника і степового орла в криках беркута немає каркаючих нот.

Здобич беркута різноманітна: звірі — від полівок і щурів до лисиць і молодих вовків, птахи — від дроздів і сорок до глухарів і чапель, змії, черепахи і т. д. Найчастіше беркути ловлять байбаків, ховрахів, зайців, куріпок, ворон, зимою підгодовуються падаллю. В Шотландії, наприклад, підрахували, що за рік один виводок беркутів поїдає близько 200 кілограмів живої здобичі і більше 50 кілограмів падалі.

Мисливські ділянки великі, 35—75 квадратних кілометрів і більше.

Мисливська сміливість беркута дивним чином поєднується з боязливістю по відношенню до людини. Побачивши її метрів за 300, беркут тихо летить геть навіть від власного гнізда і кружляє на недосяжній висоті. Тому розповіді про напади орлів на людей — найчастіше вигадки або незвичайні співпадіння обставин.

В минулому беркут був знаменитий як ловча птаха. В Середній Азії з ним полювали на зайців і лисиць. Хороший беркут за три місяця добував до 30 лисиць, рекордсмен — більше 300; досвідчені брали і вовка. В 50-х роках минулого століття в Киргизії було приблизно 1000 ловчих беркутів, які добували близько 30% всіх лисиць, яких заготовляли в республіці.

Проблема охорони беркута залишається гострою. Всупереч науці, закону і здоровому глузду раптом висувається проти беркутів звинувачення у викраденні ягнят, наприклад в Шотландії. Спеціальні дослідження переконливо доводять, що беркути підбирають ягнят тільки мертвих, а живих і здорових ловлять надзвичайно рідко — не більше одного на тисячу. Ледь перестали жалітися вівчарі Шотландії, як їх заокеанські колеги на Середньому Заході США вчинили беркутам повітряну бойню. Найняті ними професіональні стрільці з легких літаків розстріляли сотні беркутів в їхній рідній стихії. Скандал докотився до парламенту, завершившись строгим судовим вироком і наймачам і виконавцям. В ході розслідування експертами було показано, що кожна пара беркутів, добуваючи кроликів і гризунів, зберігає невдячним власникам ранчо до 300 тонн трави в рік.

Виключна рідкісність беркута знімає питання про, його роль в мисливському господарстві: там, де процвітає нині спортивне полювання, давно цих птахів немає.

Згубне для беркутів будь-яке турбування, навіть невинна цікавість. Потривожені беркути, не зважаючи на обережний і швидкий огляд їхнього гнізда професіоналами, іноді годинами не повертаються до пташеняти. У Фінляндії, наприклад, спеціальні групи з товариства охорони природи оберігають весною і літом кожне гніздо беркута, відгороджуючи його не тільки від браконьєрів і викрадачів пташенят, але навіть від фотографів. Рідкісні хижаки можуть благополучно існувати тільки в абсолютному спокої. 

У нас беркут гніздиться в Українських Карпатах, Закарпатті, Волинській i Рiвненськiй областях. У кінці 19 - на початку 20 століття гніздився також на території сучасних Житомирської, Київської, Чернiгiвської, Харківської, Полтавської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей, у Криму. Ареал охоплює лесову зону, гори Євразії та Північної Америки, Північну Африку. 

Ареал поширення беркута
В рівнинних лісах беркути притримуються високо-стовбурових лісів (чистих борів або змішаних лісів зі старими світло-хвойними породами у верхньому ярусі). Останнім часом спостерігається гніздування птахів серед широких не зарослих листяним молодняком вирубок. Тут беркути гніздяться по їхній периферії, рідше на одиночних деревах. 

В лісовій зоні розповсюдження беркута, з точки зору характерних для нього біотопів, більш широке. Ліміт місць, де беркут може "посадити" своє велике гніздо - це основний фактор, який обмежує його розповсюдження в лісовій місцевості. 

В гірських районах беркути притримуються міжгір’я. Пари, які гніздяться в річкових долинах, при відсутності великих скал, влаштовують гнізда, як правило, не безпосередньо на схилах річкової долини, а на схилах балок, поблизу впадання їх в долину ріки, в зв’язку з чим, з ріки вони не помітні. Там же, де є великі скельні масиви (оголення зі стінами висотою 100 м і більше), беркут тяжіє до них, не залежно від їхнього розташування. В гірському лісостепу (де немає великих скельних масивів) беркути заселяють залісені схили, влаштовуючи гнізда, зазвичай, навпроти відкритих схилів, з яких можна виявити гніздо. 

В більшості беркути влаштовують гнізда на деревах. В першу чергу беркути використовують високі (20-30 м) сосни, рідше кедри осики, берези і ялинки. Серед всієї маси дерев, на яких беркути будують гнізда, виділяється сосна, як найбільш використовувана як гніздова порода беркутів. В суцільних лісових масивах беркути надають перевагу розрідженим високо-стовбуровим борам. При відсутності розрідженого лісу вибирають високі дерева, які ростуть скраю болота. В загальному, при гніздуванні на деревах, вибирають ті, нижні і середні гілки крони яких, можуть витримати гніздо орла, і до яких є гарний підліт для такого великого хижака. В більшості випадків, беркут влаштовує гнізда в нижній і середній частинах крон в розвилках стовбура або на потужних несучих гілках. Рідше спостерігається гніздування в верхній частині крони (10%) чи на вершині (2%). Висота розташування гнізд варіює від висоти дерев і складає 5-30 м, а зазвичай 10-18 м.

Ще беркути гніздяться на стрімких 100-600 метрових скелистих оголеннях рік і ущелин. Тут орли влаштовують гнізда на недоступних напівнішах в середині або в верхній третині стрімких скельних стін. Гніздо беркута завжди захищене зверху скельною стіною.

Гнізда, розташовані на деревах мають більші розміри: діаметр 1-2 м, висота 0,5-1,9 м, менші розміри характерні новозбудованим гніздам, а більші – старим.

Гнізда беркута суттєво відрізняються від гнізд інших орлів вистиланням. Лоток рясно вистелений мохом і сухою травою. По краю гніздо завжди викладене свіжими (зеленими) гілками хвойних або листяних дерев і кущів. 

В кладці 2, рідше 1 або 3 яйця (хоча пташеня вилітає, часто, одне). Забарвлення яєць брудно-біле з бурими плямами і крапками. Плями більше контрастують з фоном ніж у яєць могильника (Aquila heliaca).

 

Яйце з кладки беркута

 

Відстань між гніздами різних пар в густих угрупуваннях складає 3-8 км, в середньому 5 км. В менш насичених місцях проживання беркути гніздяться на відстані 8-25 км пара від пари, в середньому 10 км. 

 Беркута занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Його охороняють у Карпатському біосферному заповіднику. Для збільшення популяції необхідно виявляти і брати під охорону гнізда беркута; приваблювати птахів, влаштовуючи штучні гнізда, підгодовувати їх узимку.

 

ПІДБІРКА ФОТОМАТЕРІАЛІВ

Беркут в польоті
 
Беркут зблизька
 

 

Красень-беркут

 

ПІДБІРКА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

Лісова драма.

 

Беркут і черепаха.

Неймовірне полювання беркута.

Беркут в польоті.

Полювання беркута на кроликів.

Полювання з беркутами. 

 

 

 

ПОЛЮВАННЯ З БЕРКУТОМ

Беркут упіймав зайця 

Полювання з соколами на птахів і з беркутами на звірів існує з давніх-давен. В Середній Азії, Монголії, в передгір’ях Тянь-Шаню і в деяких степових районах Казахстану і зараз існує полювання на звірів з беркутом. Із всіх орлів тільки беркут придатний для полювання на лисицю. Могутньої будови, озброєний величезними кігтями, потужним дзьобом, з крилами розмахом до 2 м, сильний і сміливий, беркут — гроза для великих птахів і звірів, включаючи вовка.

Багато наполегливості, праці і енергії повинен проявити мисливець, щоб здобути, виховати беркута і привчити його до полювання.

Зазвичай мисливці добувають беркутів із гнізд молодими, однак для полювання більше ціняться ті беркути, які піймані дорослими (УВАГА! Дана інформація подана тільки для ознайомлення і, зважаючи на сучасний стан клімату, екології, флори і фауни, ми настійливо не рекомендуємо Вам займатися вище вказаним браконьєрством. Подумайте про своїх нащадків і залишіть їм тварин не лише в зоопарках!).

Дорослого беркута важче привчити і видресирувати, ніж взяте з гнізда пташеня. Але дорослий беркут відрізняється на полюванні більшою сміливість і спритністю — якостями, яких він набув на волі.

Здобувши беркута, молодого чи дорослого, мисливець приступає до його дресирування. Птаху поміщають в хаті серед людей, на особливо влаштованому низькому сідалі, на короткій припоні, і не дають їй спати; як тільки беркут задрімає, починають розкачувати сідало або бризкати на птаху водою.

Через декілька днів беркут привикає до людей і починає їсти мочене м’ясо. Як би багато беркут не їв м’яса, він все одно буде голодним. Мочене м’ясо для нього недостатньо поживне.

Потім беркуту пропонують невелику кількість кровавого м’яса свіжо вбитої птахи або барана. Беркут з жадністю кидається на нього. Поступово беркут привикає брати м’ясо з рук господаря.

За допомогою свіжого м’яса беркута привчають спочатку переходити з місця на місце, а потім і перелітати з одного сідала на інше.

Надалі, користуючись шматочками кровавого свіжого м’яса як приманкою, добиваються того, що беркут починає іти на руку свого господаря. В цей час беркута, щоб він не втік, прив’язують на довгий тонкий ремінь.

День за днем продовжується це навчання. На кінець, беркут так звикає і прив’язується до свого господаря, що його прихід зустрічає радісним клекотом і явним бажанням полетіти йому назустріч зі свого сідала, до якого він прив’язаний коротким ременем.

Коли закінчується попередня підготовка беркута до полювання, мисливець починає привчати беркута до їзди на коні. Він їздить верхи, тримаючи беркута на руці, одітій в товсту рукавицю з волової шкіри. Рука мисливця, яка тримає беркута, опирається на особливу підставку сідла.

Голова і очі беркута закриваються шкіряним ковпачком.

 

ПОЛЮВАННЯ НА ЛИСИЦЮ

Після декількох уроків беркут звикає до їзди верхи. Тоді приступають до навчання полювати на бажану здобич. Якщо це лисиця, то для цього беруть шкуру лисиці, набивають її сіном або соломою і декілька разів годують беркута кровавим м’ясом, покладеним на голову лисиці.

Потім, дочекавшись коли беркут сильно зголодніє, прив’язують шматок кровавого м’яса до голови опудала лисиці. Помічник дресирувальника швидко біжить і волочить за собою на довгому тонкому ремені опудало. Господар беркута зриває ковпачок, який закривав беркуту очі. Птаха, бачить, що обід тікає від неї, злітає, доганяє опудало і сідає на нього. А так як опудало продовжує рухатися за людиною, то беркут, щоб не впасти, повинен цупко вчепитися в шкуру кігтями і тільки тоді береться за м’ясо, що прив’язане до голови опудала.

Як тільки беркут вхопить м’ясо два-три рази, помічник зупиняється по сигналу господаря птахи. Якщо цей урок повторити разів чотири, він буде опанований беркутом. З беркутом, який пройшов такий курс навчання, можна починати полювати на звіра. Удосвіта мисливець виїжджає верхи на коні. Беркут на короткому повідку спокійно сидить на руці у мисливця. Його голова покрита ковпачком, що закриває очі. Помітивши лисицю і зблизившись з нею, наскільки це можливо, мисливець зриває з голови беркута ковпачок і спускає птаху з руки. Декількома помахами крил той кругами набирає висоту. Він помічає лисицю. І якщо поблизу немає чагарняка, який міг би врятувати звіра, він стає жертвою беркута.

Набравши висоту і на деяку мить затримавши свій політ, він раптом складає крила і, як камінь, падає на спину лисиці. Два-три удари потужним дзьобом по голові, і приголомшена, напівмертва лисиця уже в руках мисливця. Так бере звіра беркут, який спійманий вже дорослим.

Беркут взятий з гнізда, пущений на звіра, летить за ним, поступово знижуючись все нижче і нижче, і, вловивши момент, спускається лисиці на спину одною лапою, другою ж спритно хапає звіра за морду зверху. З’єднуючи свої сильні ноги, він згинає звіра в дугу, нерідко ламаючи йому хребет...

 

ПОЛЮВАННЯ НА ВОВКА

Беркути атакують тварин (в тому числі і хижаків) набагато більших за себе. Що стосується видів вдалого полювання з цими птахами, то найпопулярнішим можна вважати полювання на вовка. Як і інші розумні птахи, беркут швидко звикає до людини, з якою живе і ніколи не завдасть їй шкоди. Однак добрим мисливцем птаха може стати тільки у випадку, якщо з нею стабільно займатися і тренувати її. Мисливці вважають, що краще дресирувати не надто дорослу самку. 

Тренування зазвичай проводять не рідше ніж один раз в тиждень, для тренувань найчастіше використовують опудало, виготовлене з вовка, роблять в ньому прорізи і заповнюють їх сирим м’ясом (бажано вовчим, однак якщо такого нема підійде будь-яке сире м’ясо). Найпродуктивнішим способом є заповнення сирим м’ясом очних западин опудала. Оскільки діють інстинкти хижака, птаха починає забувати, що тварину вбила не вона і потім готова травити вовка практично на будь-якій відстані. Птаху можна вважати підготовленою до роботи, якщо вона вдало атакує опудало, яке кінь волочить за собою на повному ходу. Ідеальним часом для полювання вважаються ранній ранок і сутінки. 

Ранок, тому, що при сонячному світлі беркут чудово бачить та відмінно себе почуває, сутінки через те, що в цей час у птахів як правило загострюється відчуття голоду, і вони краще підкоряються своїм хижацьким інстинктам. Перед полюванням птаху зазвичай декілька днів не годують, для того, щоб голод прискорив її реакцію. Мисливцям варто пам’ятати, що птаха перед виїздом на полювання повинна мати “спеціальний костюм”, який би захищав її від кігтів хижака. Не виключено, що вовк може просто втекти від птахи, знаючи лісові стежки йому легше сховатися в хащах, недоступних для польоту. 

Якщо полювання відбувається в місцевості з густими чагарниками і листяними хащами, мисливцю рекомендовано брати з собою мисливських собак. У випадку якщо вовк сховається від птахи, вони заставлять його покинути хащі. Однак і тут не все так гладко. Варто знати, що для такого полювання птаху і собак треба утримувати в одному приміщенні, щоб у них була можливість привикнути один до одного.