Осоїд звичайний (Pernis apivorus) Print
Осоїд звичайний

Осоїд - хижа птаха середніх розмірів, з маленькою і вузькою головою. Надбрівні дуги не виражені. Дзьоб невеликий, довкола нього шкіру покривають жорсткі заокруглені пір’їни. Очі яскраво-жовті. Забарвлення нижньої сторони тіла суттєво змінюється від дуже світлого, майже білого, з рідкими продовгуватими чорно-бурими плямами до бурого з поперечними білими смужками (у деяких особин перехідного забарвлення наявність бурих і білих тонів зрівноважена і їхній низ забарвлений у вигляді почергових бурих і білих смуг, при чому бурі смуги на грудях утворюють основний фон). Забарвлення спини і крил варіюють від світло-бурого до однотонного темно-бурого, при чому у птахів зі світлим забарвленням низу, як правило, світлі плями присутні і на забарвленні верху крил, а на верхній частині хвоста помітні смуги. У темнозабарвлених птахів голова однотонна зі спиною або злегка блакитного забарвлення, особливо в області передньої частини, у світло забарвлених птахів - світла з темними полями довкола очей і на потилиці, іноді повністю білувата. Хвіст відносно довгий і широкий. Видоспецифічне забарвлення хвоста: 3 чітких темних смуги, одна широка на вершині рульових і дві більш вузькі ближче до основи хвоста, при чому при виді зверху видно всі три смуги, а коли птаха в польоті при виді знизу третя смуга іноді частково прихована нижніми закриваючими хвоста. На крилі знизу крупні темні плями в більшості птахів утворюють декілька смуг вздовж крила. 

Самці від самок практично не відрізняються, хоча звичайно самці зверху більш сірого забарвлення. 

Маса 0,5-1,0 кг, довжина - 52-60 см, крило самців - 38,6-43,5 см, самок - 39,8-44,7 см, розмах - 135-150 см.

Молоді осоїди за загальним забарвленням оперення дещо темніші, ніж дорослі, зі світлою головою. Часто на спині мають світлі плями. Темна смуга скраю крила ширша, ніж у дорослих птахів і менш чітка, смугастість низу тіла, як правило, більш виражена. 

Пуховики в першому вбранні шовковисті, білі, часто с жовтуватим переливом спинної частини, в другому вбранні сіруваті.

Годівля пташеняти осоїда звичайного

В польоті, голова осоїда витягнута, крила трішки звужені на кінцях, розташовані в горизонтальній площині. Часто крила трішки зігнуті в плечах, але при цьому їхній протилежний край прямий. В загальному, силует досить видоспецифічний і по своїй будові займає проміжне положення між канюками і яструбами. Характерний шлюбний політ самця - він складається з крутих підйомів і пікірувань з криками, при чому перед пікіруванням птаха мов би зависає на декілька секунд швидко тріпочучи крилами над спиною.

Від канюків (Buteo buteo) в польоті відрізняється смугастістю, а також більш витягнутою головою, формою крил і їх посадкою (тримає їх прямо в горизонтальній площині, а не V-подібно), від східного осоїда (Pernis ptilorhynchus) - темною плямою на згині нижньої частини крила, відсутністю темної підковоподібної плями на горлі, в ряді випадків, кількістю смуг на хвості, від змієїда (Circaetus gallicus) темної морфи - меншими розмірами, світлою головою, темними плямами на згинах крила і розташуванням смуг на хвості (у змієїда три смуги на хвості розташовані на однаковій відстані одна від одної), від змієїда світлої морфи - окрім меншого розміру, більш контрастним забарвленням з наявністю смуг і темних плям на згині крила.

Голос – голосний протяжний свист, який повторювався з перервами 40-80 с.

Осоїд - ентомофаг, який харчується личинками земляних ос і джмелів, дендрофіл, який заселяє виключно лісову зону. В лісостепу гніздиться тільки в достатньо великих острівних або заплавних лісах. На північ проникає до північної тайги, де є дуже рідкісним.
 

Ареал поширення осоїда звичайного

Читачам, напевне, доводилось бачити сірі шарики з тонкого паперу з діркою внизу. Цікавитись, що там всередині,— не рекомендується, адже це і є гнізда ос. Всередині цих шариків сховані пластинки сот з личинками і лялечками. Напевне, у тваринному світі знайшлось би немало мисливців на смачних личинок, якщо б не пекучі жала їхніх захисників — надійна гарантія безпеки від таких любителів. Але не від професіоналів, серед яких спеціаліст найвищого класу — осоїд. Розорюючи осине гніздо, він не звертає жодної уваги на його розлючених власників. Не тому, що не відчуває болю, а просто від усвідомлення своєї невразливості.

Голова осоїда покрита дрібними, але дуже щільними пір’їнами, ноги — міцними роговими лусками, а товсте оперення тіла непробивне навіть для грізних шершнів. Час від часу надто набридливих господарів розорюваного гнізда осоїд ловить і холоднокровно з’їдає, не забуваючи попередньо висмикувати з них несмачні, очевидно, жала. Зрідка осам на вдається відігнати хижака від розорюваного гнізда, але це лише дещо затягує його остаточний розгром. От і доводиться осам ховати свої житла (розмірами від невеликого грецького горіха до значного ананасу, а в музеях доводилось бачити гнізда і до середньої величини гарбуза) в найпотаємніших і недоступних місцях: листі дерев, густій траві, сплетенні кущів, під землею. І все ж осоїд їх розшукує і розоряє. Доводилось ловити його, настільки захопленого глибинними розкопками, що з свіжо викопаної нори стирчав тільки хвіст.

Інколи дивуєшся, як вдається цьому хижаку відшукувати гнізда, здавалось би, зовсім недоступні. Основний спосіб його полювання — висліджування трас польоту ос до місця, де сховане їхнє гніздо. Якою ж повинна бути гострота зору, щоб в мозаїці липневого лісу помітити мигаючих серед листя чи квітів саме цих комах, не переплутавши їх с якимись мухами. І якою ж повинна бути гострота слуху, щоб по характеру дзижчання навантажених здобиччю ос оцінити напрям їхнього польоту саме до гнізда і, поступово перелітаючи все ближче, добратися, нарешті, до бажаних сот з личинками і лялечками. Було помічено, що гудучий джміль в палатці приваблює увагу осоїда, а на дзижчання тут же ґедзів він не реагує.

Треба мати немале терпіння, щоб день за днем, вишукувати ос і висліджувати їхні гнізда, яких потрібно немало: по 4 - 6 щоденно. За добу пташеня осоїда з’їдає всього близько 100 грам їжі, але це «всього» означає майже 1000 личинок! За весь період вигодовування йому потрібно приблизно 50 тисяч личинок загальною масою близько 5 кілограмів. Пташенят же у осоїда часто виростає двоє. Іноді батьки приносять в гніздо жаб, на яких пташенята звертають увагу лише в голодні дощові дні, та і то ближче до вильоту. Інша здобич — різні жуки, пташенята і злітки дрібних птахів, мишовидні гризуни, ящірки і т. д.— в раціоні осоїда випадкова. Весною, коли личинки ос ще не з’явились, пташенята частіше годуються жабами.

Є у осоїдів і нахлібники, які не проти розділити з ними смачну трапезу. Одного разу в східній Німеччині, наприклад, спостерігали, як у гнізді осоїда енергійно «допомагали» пташеняті видзьобувати личинок з осиних сот три повзики.

Феноменальна здібність осоїда надовго замирати і часом в недоладних позах: зі схиленою набік головою, витягнутою шиєю, з одним піднятим крилом. Звичайно хижаки на гнізді безперервно чимось займаються: оглядаються по сторонах, копаються в лотку, підправляють вистилання гнізда, приводять в порядок пір’їни. А осоїд в абсолютній нерухомості може перебувати десятки хвилин. Така здібність, напевне, для осоїда немаловажна. Особливо на фінальних етапах висліджування осиних гнізд, коли і точне його місцезнаходження потрібно засікти як можна ретельніше, і себе завчасу не виявити, оскільки розхвильовані оси вхід в гніздо навряд чи покажуть. В таких ситуаціях вміння перетворитися на десяток-другий хвилин в чучело може виявитися єдиною можливістю пообідати.

Спритністю осоїд також не може пишатися. Характерна деталь: підлітаючи до гнізда або просто перескакуючи з гілки на гілку, він вчиняє стільки шуму, що ми можемо легко дізнатися про його наближення на слух. Коли осоїд летить через ліс, складається враження, що він продирається крізь крони дерев напролом, безперестанку зачіпаючи за гілки крильми.

Цей дивний флегматик майже байдужий і до різноманітних подразників. Мало того, що він доволі стриманий в своїх емоціях при появі під гніздом шумної компанії грибників. Його, схоже, не дуже хвилюють навіть настирливі спостерігачі. Не тривожить осоїда і наявність поряд з його гніздом наметів. До середини періоду вигодовування необережному спостерігачу зігнати дорослу птаху з гнізда не просто. Покашлювання і навіть голосно промовлені слова її не хвилювали. Коли спостерігач останньої зміни, збирався вже йти і викинув свою куртку з намету буквально перед носом осоїда, він лише настовбурчив пір’я на потилиці, відкрив дзьоб, розкрив крила і... нерухомо завмер. З цього стану його не виводили навіть ноги спостерігача, що виднілися зі схованки. І тільки коли з’явилася голова людини, осоїд хоча й ненадовго, але все ж відлітав на сусіднє дерево.

Настільки незвична для хижака поведінка спочатку дивує. А якщо подумати, так, можливо, і краще, може без зайвих криків безпечніше буде жити птахам в теперішніх лісах,—адже людину крикливістю тільки привабиш до гнізда.

Очевидним дисонансом до виняткової повільності і незграбності осоїда звучить його родове латинське ім’я Pernis. В деяких його значеннях воно перекладається як «спритний». Єдиним виправданням цієї назви — красивий шлюбний політ осоїда, ефектне чергування знижень і злетів, характерне хлопання закинутими за спину крильми.

Для гніздування надає перевагу хвойним породам або більш густим лісам, якщо вони листяні з мозаїкою невеликих відкритих галявин. 

В мішаних лісах з наявністю ялин, старається гніздитися на ділянках, багатих на ялини, а при відсутності останньої тяжіє до соснових ділянок. Чистих березових або осикових лісів уникає.

Гнізда влаштовує на деревах в середині чи верхній частині крони. При можливості старається побудувати гніздо подалі від стовбура на 1-2 м, на потужних бокових гілках, так, щоб гніздо було добре закрите звисаючими зверху і збоку гілками. В південних районах ареалу дуже часто займає гнізда інших хижих птахів - канюка і тетерев’ятника.

Гнізда плетуться з достатньо тонких гілок. Лоток вистилається свіжим листям. По краях гнізда завжди викладаються свіжими гілочками.
 
На відміну від канюка і тетерев’ятника терміни розмноження осоїда пізніші на місяць.

В кладці 2 яйця. Забарвлення яєць руде або світло-коричневе з інтенсивними, яскравими темно-коричневими плямами різної інтенсивності, які іноді майже повністю закривають основний фон.
 

Яйце з кладки осоїда звичайного

Відстань між гніздами різних пар в щільних угрупуваннях складає 0,5-3 км, в середньому 1,5 км, в менш насичених - 3-10 км, в середньому 5 км. Осоїд достатньо звичайний вид лісової зони, але через свою скритність його практично завжди недораховують.

Самка, потривожена на гнізді, злітає з нього, швидко плануючи вниз, і відразу ховається за деревами.

 

ПІДБІРКА ФОТОМАТЕРІАЛІВ

 

Красень осоїд звичайний
Осоїд звичайний в польоті
Осоїд звичайний показує нам язика
 

ПІДБІРКА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

 
Осоїд чепуриться.

 

Виступ на змаганнях.

Кілька кадрів з осоїдом.

Малеча в гнізді.

Уривки з документального фільму про осоїда.