Підсоколик малий (Falco columbarius) Print
Гордий підсоколик малий

Підсоколик малий — хижа птаха, найменший сокіл у світі. Розповсюджений, але достатньо рідкісний вид. Гніздиться в Північній і Східній Європі, лісовій і лісостеповій зоні Азії і в Північній Америці. На більшій частині території перелітна птаха, зимує на захід і південь від гніздового ареалу, в окремих випадках досягаючи тропіків. Надає перевагу відкритому простору — долинам рік, болотам, степам, рідколіссю, морським узбережжям. Суцільного темного лісу уникає, однак в сезон розмноження часто зустрічається на галявинах. Полює в основному на маленьких птахів, рідше на гризунів, ящірок і комах. Гніздо влаштовує на землі, на деревах, в нішах скал. В кладці 3 — 4 охристих яйця з великими червонувато-бурими плямами і крапками. У дикій природі живе не більше 11 років. 

Підсоколик малий — це маленький коренастий сокіл, з відносно короткими загостреними крилами і довгим хвостом. Довжина тіла 24—32 см, розмах крил 53—73 см. Самки в середньому на третину більші від самців — їх маса складає 160—311 г, тоді як у самців тільки 125—235 г. В забарвленні також є відмінності. Верх самців сизий, інколи з фіолетовим або бурим відтінком, з чорними довгими плямами на голові, потилиці і на плечах. Низ від кремового до рудого з великими довгими буро-чорними штрихами. На шиї штрихи виражені слабко, від чого складається враження, що птаха має світлий нашийник. Характерні для соколів «вуса» виражені слабо. Хвіст смугастий з темною широкою смугою на кінці.

Самки зовні схожі на балабана, але значно менші за розміром — темно-бурі зверху і більш сірі знизу. Хвіст смугастий з чергуванням бурих і кремових смуг і зі світлим закінченням. У обох статей дзьоб буро-сірий, райдужна оболонка темно-кара, ноги жовті. Молоді птахи схожі на самок.

Голос  

Забарвлення і розміри сильно змінюються географічно, в зв’язку з цим виділяють 9 підвидів підсоколиків малих. Зустрічаються дужі світлі і навпаки, дуже темні особини.

Політ дещо нагадує політ ластівок — швидкий і маневрений, чергуються часті неглибокі помахи крил, і ковзання. Полює невисоко над землею, при пікіруванню хвилеподібно ковзає у повітрі зі складеними крилами. Поза гніздом звичайно мовчазна птаха. Сигнал хвилювання — типовий для соколів різкий і уривчастий крик, більш швидкий і високий у самок.

В континентальній Євразії гніздиться на схід від Скандинавії, Латвії і Білорусі. На півночі Європи піднімається до арктичного узбережжя, в долині Печори до 65° пн. ш., на Ямалі до 66° пн. ш., в басейні Обі до 68° пн. ш., на Таймирі до 72° пн. ш., гирлі Лени, в долині Яни до 71° пн. ш., в басейні Колими до 68° пн. ш., до басейну Анадиру. Південна границя гніздового ареалу пролягає через Смоленську, Московську, Рязанську області Росії, Татарстан, центральний Казахстан, Джунгарський Алатау, східний Тянь-Шань, Алтай, Хангай, південне Забайкалля і можливо низини Амуру. За межами материка зустрічаються на Британських, Фарерських, Шантарських, можливо Курильських островах, на острові Колгуєв, Сахаліні і в Ісландії.

Ареал поширення підсоколика малого

В Північній Америці заселяє північну частину континенту до півночі від Нью-Йорку, Мічигану, Айови, Північної Дакоти, Монтани, Айдахо, північної частини Каліфорнії. Піднімається до Лабрадора, північної частини Онтаріо, північної Манітоби, північного Саскачевану, північної частини Альберти, північної частини Маккензі, хребта Брукса на півночі Аляски.

Мешкає на різних відкритих ландшафтах — в чагарниковій тундрі, по окраїнах торфових боліт, вздовж річкових долин, в рідколіссі, в степах, серед гірського чагарняка, в піщаних дюнах. Найбільш часто зустрічаються в лісотундрі і північному поясі тайги, де досягає максимальної чисельності. Суцільного темного лісу уникає. В місцях гніздування піднімається в гори до 2000 м, в місцях міграції до 3000 м над рівнем моря.

Переважно перелітна птаха. На Британських островах, частково в Ісландії, гірських районах Центральної Азії, вздовж північно-західного узбережжя Америки і в канадських преріях живе осіло або здійснює незначні кочування. В теплі зими частина птахів південної частини ареалу також залишається на місцях. Зимує південніше гніздового ареалу, в східній півкулі досягаючи країн Середземномор’я, Північної Африки, Ближнього Сходу, Іраку, Ірану, Китаю, Кореї і Японії. В Америці переміщується на південь до Венесуели, Еквадору і північного Перу. 

Статева зрілість наступає в віці одного року. У квітні — середині травня підсоколики малі прибувають до місць розмноження, з року в рік надаючи перевагу одному й тому ж району (при цьому на відміну від інших соколів необов’язково одному і тому ж гнізду). Першими прилітають самці, а через декілька днів з’являються і самки. Місце розташування гнізда різне і в багато чому завдячує довколишньому ландшафту. В степах підсоколик малий гніздиться просто на землі під покровом високої трави чи чагарняка. В лісовій смузі займає старі гнізда ворон на ялинах, соснах, а у випадку відсутності останніх розташовується практично відкрито на болотних мохових пагорбках. В тундрі, де дерев’яна рослинність відсутня, займає скалисті виступи. При влаштуванні на землі будівельний матеріал не використовує, однак викопує невелику ямку — лоток діаметром 14—16 см і глибиною 2—3 см. В місцях масового скупчення відстань між сусідніми гніздами звичайно не перевищує 1,5 км, хоча в цей період птахи поводять себе дуже агресивно по відношенню до інших птахів-хижаків.

Було помічено, що на землі підсоколики малі будують гніздо самостійно: вишкрябують і витоптують ямку, вистилаючи її тонкими гілочками і травинками. Гнізд на деревах, як і інші соколи не будує.

Дуже рідко поселяються в містах: для прикладу наведемо, що дві пари зафіксовані, в місті Саскатун центральної частини Канади, при чому одна з них гніздилась на штучній платформі.

Місця гніздування підсоколиків малих постійні: одне з них в Англії відоме протягом 70 років.

В кладці підсоколика малого 3—5 (найчастіше 4) яєць, відкладених з інтервалом в дві доби. Яйця охристого або бурого кольору з численними більшими чи меншими червонувато-бурими плямами.

Яйце з кладки підсоколика малого

З особливостей розмноження підсоколика малого слід згадати схильність самця до рівноправ’я в домашніх справах: навіть таку нудну справу, як висиджування кладки, приблизно на третину денного часу він приймає на себе. Період інкубації — 25—32 дні. Пташенята вилуплюються асинхронно, в порядку відкладання яєць. При народженні вони покриті ріденьким білим пухом, який через декілька днів змінюється на інший, більш густий сірувато-білий. Самець і самка разом годують і доглядають пташенят — зігрівають, годують попередньо общипаною здобиччю і чистять гніздо.

Пташенята підсоколика малого

Через два тижні у пташенят починають відростати перші пір’їни, і вони уже самостійно покидають гніздо, хоча ще нездатні літати. Приблизно через 18 днів пух повністю замінюється першим, гніздовим оперенням, а через 25—30 днів молоді птахи піднімаються в повітря, хоча спочатку літають мало і неохоче. У віці 6-ти тижнів птахи вже самостійно полюють, після чого відправляються на зимівлю. Пік осінньої міграції припадає на кінець серпня - вересень.

Полює підсоколик малий переважно на маленьких птахів — горобців, жайворонків, ластівок, куликів, трясогузок, дроздів. Менше харчується гризунами, ящірками, невеликими зміями, комахами. Під час полювання літає низько над землею, видивляючись здобич в повітрі, на землі чи серед низькорослої рослинності.

Характерний для підсоколика малого прийом — полювання парою, коли одна птаха летить над самою землею, а друга на 10—15 метрів вище. Об’єднанні сімейні зусилля виявились набагато ефективніші (16% успішних атак), ніж полювання поодинці (всього 2%). Добування птахів потребує спритності, хитрості і вміння, тому злітки спочатку навчаються легшому полюванню на комах. В Канаді підрахували, що протягом двох місяців після вильоту успішними були приблизно 50% нападів молодих підсоколиків малих на бабок і тільки 5% на птахів.

Мисливська ділянка підсоколика малого невелика, обмежена зазвичай радіусом 0,5—1 кілометр від гнізда, рідко дальше. Пара малих підсоколиків щоденно приносить пташенятам від 3—6 (на початку вигодовування) до 15—20 птахів (перед вильотом). Іноді їх годує самець — рідкісний у світі пернатих хижаків приклад взірцевого чоловіка. Робочий день цих птахів один із найдовших, до 18—20 годин. За літо пара підсоколиків малих з виводком добуває близько 500—600 птахів.

В давнину підсоколик малий цінився серед соколятників як спеціаліст з полювання на жайворонків. Користі від таких напусків жодної, а забава високим гостям відмінна, оскільки дії повітряної драми проходили прямо на очах публіки. Особливим успіхом цей елегантний сокіл користувався у дам. Брати участь в полюванні чи позувати живописцям з вишуканим підсоколиком малим на красивій рукавиці не так обтяжливо, як з важким кречетом, зате майже так само ефектно.

 

ПІДБІРКА ФОТОМАТЕРІАЛІВ

 

Підсоколик малий в польоті
Красень підсоколик малий
Підсоколик малий позує для фотокамери

 

ПІДБІРКА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

 

Випадковому аматору пощастило зняти підсоколика малого.

 

Підсоколик малий споживає впольовану здобич.

Казковий політ неймовірної птахи.

Ще одна трапеза підсоколика малого.