В своєму розповсюдженні зв’язаний з водоймами, а тому гніздиться переважно в заплавних лісах на берегах рік і озер. 

Шуліка явно надає перевагу не полювати, а збирати їстівне, тому так часто потрапляє йому «на стіл» задурена і мертва риба, хворі і ледь живі тварини. Спеціальне обстеження в Окському заповіднику показало, що більше 80% принесених шуліками в гнізда качок були підібрані або мертвими, або, найчастіше, пораненими (особливо на початку осіннього полювання). Так що з усіх лісових пернатих хижаків приз за санітарно-оздоровчу діяльність безумовно заслуговують шуліки.

Віртуозну роботу шулік-«сміттярів» доводилось бачити в Делі Галушину В.М (автору книги "Хижі птахи лісу"). Десятки птахів постійно вартують біля ринків, поблизу торговців рибою або птицею, на звалищах. Ледь хто-небудь викине щось їстівне, як хижаки, намагаючись випередити всюдисущих ворон, пікірують на відходи, спритно підчіплюючи їх кігтями. Не раз доводилось дивуватися і тому, з якою відчайдушною сміливістю буквально з-під коліс вихоплювали вони збитих машинами горлиць або пальмових білок. Але більше за все вражали грабіжницькі замашки делійських шулік. Їхня схильність при нагоді вкрасти те, що погано лежить, широко відома. В Делі ж під час прийомів на відкритому повітрі шуліки аж ніяк не задовольняються тим, що «з возу впало». Деякі з них з дивовижним нахабством крали апетитні фрикадельки прямо з підносів! І не тільки м’ясні фрикадельки чи маленькі закусочні сосиски. Незабаром один із колег В.М. Галушина продемонстрував йому свій невимушений стиль спілкування з цими птахами. Вийшовши на ґанок, він особливими помахами руки підкликав (!) до себе декількох шулік, що жили по-сусідству, і ті з неголосним (навіть, можна сказати, добродушним) верещанням закружляли поблизу. Коли ж він став підкидувати шматочки хліба, птахи легко підхоплювали їх на льоту лапами і прямо в повітрі поїдали. Коронний номер: маленька кругла галета піднята на розкритій долоні і на неї зі свистом летить зверху черговий шуліка; мить — і хижак, виходячи з піке, стискає печиво «в кулачку», посмикуючи його дзьобом. І хоч би мізерна подряпина залишилась на долоні! Чиста робота!

До речі, до питання про печиво. Хижак, шлунок і кишечник якого повинні бути пристосовані до перетравлення і засвоєння тільки тваринної їжі, тим не менше не без апетиту поїдає мучні вироби. Явище, без сумніву, нове і незвичне в біології хижацтва.

Досягнувши успіху в збиральництві, шуліка помітно відстав у полюванні, хоча і тягнеться за ним слава лихого розбійника.

Гнізда шуліки чорні влаштовують на різних деревах. В заплавах рік звичайно на тополях, рідше вільхах, в’язах, вербах і черемхах, на схилах долин - на соснах, модринах, ялинках, кедрах, березах, осиках, липах, дубах, кленах. При наявності хвойних порід вони охоче надають перевагу останнім, при їхній відсутності в заплавах домінують гнізда на тополях, на терасах - на березах.

В кладці -1-5 яєць, звичайно 2-4 яйця. Забарвлення яєць біле з рудими або коричневими плямами різної форми розміру і інтенсивності. Іноді в кладках зустрічаються чисто білі яйця. 

Кілька документальних кадрів про шуліку чорного.

Повітряні бої.

Чудове відео про шуліку чорного з хорошою якістю.

Шуліка чорний позує для зйомок.

Шуліки чорні мокнуть під дощем.