Родина Скопових

Родина Сипухових

Наші друзі

Програми з українським інтерфейсом Жидачівський молодіжний форум Телефонний довідник м.Калуш Топонімічний словник України Все про земноводних України  Науково-популярний блоґ Червона книга України
Хижі птахи України
Ласкаво просимо на сайт "Хижі птахи України" PDF Print Email

Термін "хижі птахи" зазвичай вживають до представників ряду Falconiformes. До цього ряду відноситься близько 270 видів. Це птахи середнього і великого розміру. Проте ряд Falconiformes представляє тільки денних хижих птахів, а існують також і нічні, об’єднані в ряді Strigiformes (Совоподібні). На цьому сайті Ви зможете ознайомитися з представниками обох рядів. З хижими птахами, які проживають чи зутрічаються або зустрічалися на території України, Ви можете ознайомитися, перейшовши за посиланнями в меню сайту зліва від сторінки. Проте в світі існує значно більше повітряних хижаків. Інші види Ви можете переглянути в розділі Хижі птахи світу.

Для хижих птахів характерний міцний гачкоподібно загнутий на кінці дзьоб, основа якого одіта в голу яскраво забарвлену шкіру. В цю шкіру відкриваються зовнішні отвори ніздрів. Ноги у хижих птахів помірної довжини, із загнутими і зазвичай гострими кігтями. Кігті і дзьоб служать для вбивства, а останній ще й для розчленування здобичі. Пальці відносно довгі, на підошві мають подушечки, які служать для утримування здобичі. Оперення жорстке і щільно прилягає до тіла. Забарвлення звичайно неяскраве, переважно сірого, бурого, рудого або чорного кольору, часто з домішками білого. У деяких видів, які харчуються падлом, голова і частина шиї голі, неоперені.

У більшості видів самці і самки забарвлені подібно, але молоді птахи в перший рік, іноді й пізніше, відрізняються від дорослих забарвленням. Зазвичай самці менші від самок.

Хижі птахи розповсюджені по всьому світі: їх немає тільки в Антарктиді і на деяких океанічних островах. В північних і помірних широтах частина видів перелітні, частина осілі і кочують після сезону розмноження.

Тривалість життя хижих птахів досить значна. Відомі випадки, коли беркут прожив у неволі 46 років. Дані кільцювання також показують, що хижі птахи середнього розміру живуть близько 15 років. Навряд чи це граничний термін.
 

Хижі птахи - моногамні. Розмножуються один раз (рідко два рази) в рік. Гнізда влаштовують просто, зазвичай на деревах, іноді в дуплах, на скелях, на землі. Нерідко займають готове гніздо, збудоване іншим видом птахів. Звичайно одна і та ж пара з року в рік гніздиться в одній і тій же гніздовій ділянці. 

Висиджування починається після відкладання першого яйця, а тому пташенята одного виводка різного віку. Висиджує яйця переважно самка, самець заміняє її лише на невеликий проміжок часу. Великі види висиджують кладку майже 2 місяця (наприклад, ягнятник). Види середньої величини висиджують пташенят приблизно на протязі місяця. Пташенята вилуплюються зрячими і мають добрий пух, однак потребують годівлі та обігріву, а також захисту від ворогів. Виліт з гнізда у дрібних і середніх видів хижаків відбувається у віці одного місяця, у великих грифів пташенята вилітають у трьохмісячному віці.

Основним харчем хижих птахів є різні тварини, в першу чергу ссавці, птахи і комахи. Нерідко хижі птахи харчуються падлом. Деякі харчуються рослинною їжею. Деякі види годуються широким набором кормів, інші вузькоспеціалізовані.

В природних умовах хижі птахи з’їдають здобич з кістками, шерстю, пір’ям. Неперетравлені рештки викидають через рот.
 
Походження птахів PDF Print Email

 Птахи як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів  птахів відомі з нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси, діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних, зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними залишками. Однак ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198 відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств (дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.


В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя в найрізноманітніших умовах, і тому нині їхній зовнішній вигляд, будова дзьоба, ноги і інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови, які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів в тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові видільних і статевих органів також спостерігається значна схожість. (Є копчикова залоза — єдина у птахів!).


Переконливі докази спільного еволюційного походження птахів і плазунів дає і палеонтологічний матеріал. Перші створіння, що нагадують сучасних птахів, з’явились на нашій планеті в мезозої, тобто приблизно 150 млн. років тому назад. Ці першоптахи були знайдені в юрських відкладеннях сланців поблизу Золнгофену і Ейхштадту в Баварії і нині відомі лише в трьох екземплярах, які відносяться до роду Archaeopteryx.
 

Ця дивна тварина поєднувала в собі ознаки птахів і ящерів. Хвіст археоптериксів складався з 20 хребців і був довший за тіло. На кожному хребці розташовувалась пара пір’їн, два ряди яких утворювали хвіст. Череп нагадував пташиний, але щелепи були озброєні зубами. Передні кінцівки мали махове пір’я і були схожими на крила, однак зберегли три вільних пальці з кігтями. Скоріш за все, ці завбільшки з голуба першоптахи були пристосовані тільки до ширяючого польоту, як, наприклад, із сучасних ссавців летяги, але оскільки на передніх кінцівках у них були сильні пальці з кігтями, то вони могли видиратися на дерева, чіпляючись за гілки.


Із викопних форм цікавий також нелітаючий Hesperornis із крейдяних відкладень Північної Америки, який жив 60—120 млн. років тому.
 

Його ріст досягав 1,8 м, а зовнішньо він нагадував сучасну гагару. Якщо археоптерикс був наземною птахою, то скелет першоптахи гесперорніса говорить про те, що він був добре пристосований до життя у воді, а на суші пересувався, ймовірно, дуже незграбно і важко. Можна припустити, що він лише повзав на череві, відштовхуючись відсунутими далеко назад ногами. Його основною їжею була, скоріш за все, риба, яку він ловив ниряючи і схоплюючи її зубатою пащею.


Із тих самих місць, що й гесперорніс описана ще одна примітивна птаха — Ichthyornis, зовні схожа на чайку.
 

Це був добрий літун, за останніми уявленнями вже з беззубим дзьобом, який був дуже схожим на сучасних птахів. Хвіст, як і у гесперорніса, був вже значно редукований.


Пізніше — на початку третинного періоду — на Землі вже стали зустрічатися представники сучасних рядів. Хоча не можна з певністю сказати, що згадані вимерлі роди були прямими предками нині живучих птахів, однак абсолютно зрозуміло, що предків птахів слід шукати серед рептилій.


Головною причиною потужного розвитку класу птахів було, скоріш за все, оволодіння повітряним середовищем, де у них не було конкурентів, не враховуючи комах, нечисленної групи літаючих ссавців і деяких недосконало організованих літаючих ящерів. Існує дві гіпотези про те, яким чином птахи завойовували повітря. Одна з них припускає, що першим кроком в цьому напрямку був ширяючий політ, при якому тварина, що лазила по деревах, спускалася з висоти на землю, плануючи за допомогою розставлених оперених передніх кінцівок і хвоста. Не можна, однак, виключати і друге припущення, за яким активний політ розвився зі спроб двоногих предків, що бігали по землі, збільшити швидкість при небезпеці, допомагаючи примітивними крилами. Після на початках коротких стрибків проходив все довший відрив від землі.


В освоєному новому середовищі птахи швидко розвинулися у багато форм, пристосованих до різних умов існування, деякі з них потім повторно втратили здібність до польоту і перейшли до виключно наземного або водного способу життя. Майже всі птахи літають. Нелітаючі сучасні види без сумніву мали літаючих предків, про що свідчить загальний план будови їхнього крила. Саме через здібність літати витікають основні особливості, які відрізняють птахів від решти хребетних.


  Зараз пернаті всіх континентів досить добре вивчені, і малоймовірно, що в якихось загублених куточках світу будуть відкриті нові види. Думки орнітологів відносно загального числа живущих на Землі видів розходяться, тому ми не беремося наводити тут точні цифри. Інколи буває важко встановити, чи є та чи інша форма повноцінним видом чи лише расою, яка не має всіх ознак окремого виду. Орієнтовно можна сказати, що зараз в загальному на Землі живе близько 8650 видів птахів. Найбагатші пернатими фауни Південної Америки і Африки. Однак, найймовірніше, в майбутньому число видів скоротиться під впливом діяльності людини, що веде або до прямого винищення одних видів, або ж до непрямого знищення інших шляхом руйнування та змінювання їхнього середовища проживання. Крім того, чисельність деяких спеціалізованих груп птахів неминуче знижується, оскільки вони не можуть пристосуватися до виникаючих нових умов. Ми також маємо ряд фактів, що свідчать про те, що деякі види птахів вимерли не без участі людини. Останнім часом приймаються міри по охороні живої природи, в тому числі і птахів, з ціллю спасіння багатьох видів, які знаходяться під загрозою зникнення, щоб добитися хоча б припинення поповнення списку вимерлих видів новими іменами.

 
Fatbirder's Top 1000 Birding Websites